Урочисте запалювання вогнів на головній ялинці Хустської громади

 Повномасштабна війна кардинально змінила життя українців та їхнє ставлення до колись улюблених свят. Тож напередодні Нового року 2025 суспільство розділилося на два табори: противників його святкування та прихильників. Та чи варто відмовлятися від магічних новорічних ритуалів і сімейних різдвяних посиденьок через те, що Росія хоче вимкнути нам не лише світло, а й клацнути тумблер святкового настрою?

Головне – не позбавляти свята своїх дітей: вони й так травмовані війною. Тож мер нашого міста влаштував діткам маленьку радість – урочисто запалив вогні на  ялинці, показав, що свята все ще існують. Й, звісно, потішив всіх учасників маленького концерту подарунками, а всім присутнім подарував гарний святковий настрій








Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Карпатська Україна на шляху соборності

Зображення
  Березень — місяць, коли українці вшановують пам’ять Карпатської України — відчайдушної автономії в складі Чехословаччини, яка проголосила незалежність 15 березня 1939 року, перебуваючи майже в оточенні ворогів. Напередодні Другої світової війни Карпатська Україна захищалася від держав, які вважали, що мають «право сильного» гнітити й нищити цілі народи. Відважний опір цієї невеликої держави Угорщині, за якою стояли Німеччина й Італія, а також Польщі, яка Угорщину всіляко підтримувала, турбував навіть Сталіна. Усі боялися, що мала Карпатська Україна, лідери якої стояли на позиціях соборності — єдності — всієї України, дасть українцям наснагу звільнитися від окупації, створити велику країну й поламати численні колоніальні проєкти. Тому молоду державу потопили в крові, але її ідея не загинула. Слід розуміти, що основою для стійкості Карпатської України був не надмір людей і зброї (їх не вистачало), а природне визрівання свідомої української ідентичності...
Докладніше

День театру

Зображення
  Не хлібом єдиним і не лише проблемами живе людина. Душа її просить яскравих вражень, видовищ. Театр – це завжди свято, завжди задоволення. Театр — одвічна віра в долю, Безсмертя мудрого творця, Де кожна мить і кожне слово Не помирає до кінця. Це джерело душі людської, Прозоре й чисте, мов сльоза, Де в відображенні чужому Впізнаємо своє буття. На сцені все,  як у  житті, Бо доля — то упертий факт. Сьогодні принца граєш ти, А завтра глянеш — вже жебрак.
Докладніше