Карпатська Україна на шляху соборності

 Березень — місяць, коли українці вшановують пам’ять Карпатської України — відчайдушної автономії в складі Чехословаччини, яка проголосила незалежність 15 березня 1939 року, перебуваючи майже в оточенні ворогів. Напередодні Другої світової війни Карпатська Україна захищалася від держав, які вважали, що мають «право сильного» гнітити й нищити цілі народи. Відважний опір цієї невеликої держави Угорщині, за якою стояли Німеччина й Італія, а також Польщі, яка Угорщину всіляко підтримувала, турбував навіть Сталіна. Усі боялися, що мала Карпатська Україна, лідери якої стояли на позиціях соборності — єдності — всієї України, дасть українцям наснагу звільнитися від окупації, створити велику країну й поламати численні колоніальні проєкти. Тому молоду державу потопили в крові, але її ідея не загинула. Слід розуміти, що основою для стійкості Карпатської України був не надмір людей і зброї (їх не вистачало), а природне визрівання свідомої української ідентичності на цій частині української землі. Карпатська Україна була логічним продовженням національно-визвольних змагань українців 1918–1920 років і стала символом їхньої подальшої актуальності.