Блог 7-В класу ліцею N1

  Ми зібрали на передодні свята Великодня, яке принесе в наші домівки любов, благодать, духовне оновлення і впевненість у майбутньому, великодні дарунки для наших бійців, які нині боронять кордони нашої країни від ворожих навал, щоб подарувати частинку нашої  душі, частинку рідної домівки, смак домашньої духмяної паски.  

  Березень — місяць, коли українці вшановують пам’ять Карпатської України — відчайдушної автономії в складі Чехословаччини, яка проголосила незалежність 15 березня 1939 року, перебуваючи майже в оточенні ворогів. Напередодні Другої світової війни Карпатська Україна захищалася від держав, які вважали, що мають «право сильного» гнітити й нищити цілі народи. Відважний опір цієї невеликої держави Угорщині, за якою стояли Німеччина й Італія, а також Польщі, яка Угорщину всіляко підтримувала, турбував навіть Сталіна. Усі боялися, що мала Карпатська Україна, лідери якої стояли на позиціях соборності — єдності — всієї України, дасть українцям наснагу звільнитися від окупації, створити велику країну й поламати численні колоніальні проєкти. Тому молоду державу потопили в крові, але її ідея не загинула. Слід розуміти, що основою для стійкості Карпатської України був не надмір людей і зброї (їх не вистачало), а природне визрівання свідомої української ідентичності...

 

  Українські розвідники, снайпери та корегувальники вогню для захисту українських земель мають залишатися максимально непомітними. У цьому їм допомагають "кікімори" – маскувальні костюми у вигляді пончо, що здатні врятувати життя. Вони дозволяють військовим "бути" одночасно і зеленню, і листям, і навіть снігом у зимову пору. Тож учні разом з вчителем Олександрою Василівною на уроці технологій зробили свій невеличкий вклад у плетінні "кікімор".

  Навчання- головне завдання учнів. Але  зняти емоційну напругу та втому; створити гарний настрій,  зняти тілесне напруження теж потрібно. Тож учні разом з вчителем Лесею Йосипівною Буняк організували піжамну вечірку.

  Не хлібом єдиним і не лише проблемами живе людина. Душа її просить яскравих вражень, видовищ. Театр – це завжди свято, завжди задоволення. Театр — одвічна віра в долю, Безсмертя мудрого творця, Де кожна мить і кожне слово Не помирає до кінця. Це джерело душі людської, Прозоре й чисте, мов сльоза, Де в відображенні чужому Впізнаємо своє буття. На сцені все,  як у  житті, Бо доля — то упертий факт. Сьогодні принца граєш ти, А завтра глянеш — вже жебрак.